Фатех Вергасов
Leopold von Zacher-Mazoch - Леопольд фон Захер-Мазох
27 января 1836 - 09 марта 1895
Leopold von Zacher-Mazoch - Леопольд фон Захер-Мазох. 1836 - 1895Леопольд фон Захер-Мазох (1836-1895) – один из крупнейших австрийских прозаиков XIX века.

Его творческое наследие велико и разнообразно. Известность писателю принесли исторические романы и, в особенности, бытовые рассказы из жизни народов, населявших Галицию.

Однако со временем Мазоха начинает все больше занимать проблема взаимоотношения полов. Центральным персонажем его беллетристики становится властная женщина, подчиняющая своему влиянию слабого мужчину.

Не случайно посмертная, несколько скандальная репутация писателя основана преимущественно на знаменитой новелле «Венера в мехах» и на введенном австрийским психиатром Р. Крафт-Эбингом термине «мазохизм».

В этой связи понятен непреходящий интерес писателя к русской истории XVIII века – века могущественных и вместе с тем капризных императриц, деспотически правивших великой державой

Леопольд фон Захер-Мазох родился 27 января 1836 года в столице Галиции - Лемберге (Львове). Он был старшим из пяти детей в семье директора галицийской полиции. Предками его отца были испанцы, переселившиеся в Австрию во времена Карла, и издавна служившие короне богемские немцы.
 
Мать его происходила из древней славянской фамилии. Первые двенадцать лет жизни Леопольда прошли в Лемберге и в небольшой деревушке Винники, недалеко от столицы. Городская жизнь Леопольда протекала в родительском доме, где царила атмосфера просвещения и сберегались традиции либеральной эпохи правления Франца-Иосифа. Знание русского языка впоследствии дало ему возможность читать в подлиннике русских авторов: Карамзина, Пушкина, Тургенева и др.
 
С семейными визитами связан для Леопольда фон Захер-Мазоха первый опыт взаимоотношения полов, наблюдаемый им в мире взрослых и позднее описанныйв "Воспоминаниях детства". Кроме того, он в раннем возрасте пережил смерть троих сестер и братьев, а также социальный взрыв: восстание поляков в Краковской республике в 1846 году, подавление его и присоединение этой территории к Галиции.
 
Спустя десять лет, он уже в качестве историка опубликует материал об этом восстании, который станет его первым литературным опытом. В 1854 г. он перебирается в столицу герцогства Штирия - древний Грац. В Граце он обосновался почти на два десятилетия. К исходу 70-х годов здесь происходит его знаменитая встреча с баварским королем Людвигом II, известным своей романтической склонностью к искусствам, причудливой судьбой, а затем - загадочным исчезновением.
 
Леопольд завершил образование защитой докторской диссертации по философии и истории. В местном университете он получил доцентуру по истории (австрийской и всемирной нового времени) и, казалось, перед ним открылась блестящая академическая карьера. В 1858 году он анонимно опубликовал роман "Одна Галицийская история. Год 1846". С той поры у него ежегодно выходило по одной и более книг: "Закат Венгрии и Мария Австрийская", "Эмиссар", "Человек без предрассудков" и др. Кроме того, фон Захер-Мазох публиковал в периодических изданиях разного рода фельетоны (в тогдашнем значении этого слова) и легкие вещицы, жанр которых сегодня, навсегда утрачен.
 
Он сочинял театральные пьесы, составлял исторические обозрения (например "Восстание в Генте во времена правления Карла V") и пробовал себя в качестве учредителя нескольких недолговечных журналов ("Австрийская беседка", 1866-67; "Ежемесячник театра и музыки", 1868). Он писал метрические подражания псалмам (1863) и исследовал поэзию Фридриха Великого (1864). Однако эта писательская, литературно-критическая и издательская деятельность не привлекала внимания серьезной критики, и не приносила ему материального благополучия.
 
В эти годы он совмещал университетскую доцентуру и собственно литературное творчество. Читательский успех "Дон Жуана" тем временем укрепил решение фон Захер-Мазоха отказаться от дальнейшей академической карьеры историка и полностью посвятить себя литературе.
 
Он продолжает плодотворно работать, ипостепенно у него рождается замысел целого новеллистического цикла под общим концептуальным названием "Завещание Каина". В Граце зародилось первое "мазохистское" увлечение Захер-Мазоха Анной фон Коттвитц, которое продолжалось несколько лет и ввергло его в серьезный жизненный кризис. Пережитое и выстраданное с Анной фон Коттвитц легло в основу романа "Разведенка" (1870), и других историй о любви, точно так же, как прежняя интрига с Фанни фон Пистор вдохновила Захер-Мазоха на создание "Венеры в мехах".
 
Некоторое время он занимал профессорскую кафедру в Лемберге, в 1880 году на тринадцать месяцев перебрался в Будапешт, где работал редактором. В 1881 г. он поселяется с семьей в Лейпциге. В этом саксонском городе, славящемся книжной продукцией, он, кроме писательского труда, пробует себя в качестве издателя художественного альманаха "На высоте". Его выпуск продолжался до 1885 года, однако это занятие не принесло издателю ни публичного успеха, ни материальной выгоды.
 
Между тем слава его гремела далеко за пределами немецкоязычного мира вплоть до Америки, находя широкий отклик в разных странах. Его произведения переводились на многие европейские языки и издавались массовыми тиражами. Особенно популярным Захер-Мазох был во Франции, где его сочинения публиковались ведущими издательствамии где его Галицийская проза вызвала такой же интерес, как и его эротические истории.
 
Крупнейшие представители французской литературы: Золя, Тэн, Флобер, Доде и оба Дюма высоко ценили творчество Леопольда фон Захер-Мазоха. Более того, во время своей поездки в Париж (1886) Захер-Мазох был принят президентом Французской республикии удостоен креста Почетного легиона. 09 марта 1895 года Леопольд фон Захер-Мазох умер в деревушке Линдхайм. Но необычность его судьбы не завершилась и после смерти: урну с его прахом уничтожил пожар в 1929 году...
Источник
Батько мазохізма Леопольд фон Захер-Мазох
Найбільше у своєму житті він боявся забуття
 
Сьогодні можна тільки припускати, з чого усе почалось. Але такий день у житті малого Леопольда був ­ день, коли він, перебуваючи в гостях, підглянув бурхливу любовну сцену. І можливо, вона так би й загубилася серед дитячих спогадів про хлопця, коли б його не спіймали на гарячому та добряче не відшмагали. Сором, біль, насолода, які він тоді пережив, зіграли не останню роль в майбутньому народженні особистості, котра сьогодні викликає до себе неоднозначне ставлення в широких суспільних верствах.
 
Отож, Леопольд фон Захер­Мазох. Спочатку перспективний науковець, а згодом ­ відомий журналіст і письменник. Автор комедій, новел, повістей та романів. Творець властивого багатьом його творам образу "демонічної жінки з нагайкою", котра усіляко підпорядковує собі представників сильної статі. Варте уваги: жінки, котра верховодить не духовно, а має право на владу з добровільної згоди чоловіка, жінки, котра сягає такого рівня самоцінності, який мужчині, на погляд письменника, взагалі недоступний. Добрий психолог, тонкий знавець перверсійної (інакше кажучи, збочинської) пристрасті. Доброзичливо визнаний багатьма славетними письменниками - Генріком Ібееном, Емілем Золя, Віктором Гюго, гі де Мопассаном та іншими. Володар французського ордену Почесного легіону та подарованого критиками титулу "малороського Тургєнєва".

Загалом людина, чиє ім'я дало найменування окремому явищу в нашому житті, суть якого зводиться до активно­агресивної поведінки в любовному акті жінки та пасивно підпорядкованого мужчини. А означив це явище терміном "мазохізм" віденський психіатр та судово­медичний експерт Ріхард фон Крафт­Ебінг у книзі "Нові дослідження в галузі сексуальної психопатії", що побачила світ 1890 року. Спричинило такий погляд вченого те, що "фон Захер­Мазох дуже часто робить цю зовсім недосліджену наукою перверсію предметом зображення в своїх романах та новелах".

Є ще один вагомий штрих особистості цього чоловіка: Захер­Мазох першим відкрив світові реальне життя простих людей Західної України, тоді частини Австро­Угорської імперії. Вважаючись австрійським письменником і здобувши всезагальне визнання, він, зокрема, з нагоди 25­ліття своєї літературної діяльності скаже: "До того часу, поки Господь дарує мені життя і здоров'я, матиму мужність боротися за нашу країну й український народ".

2
 
Леопольд фон Захер­Мазох народився 27 січня 1836 року на сучасній вулиці Коперника в самому центрі Львова. Тут його батьки ­ директор Львівської поліції Леопольд Захер та донька професора й тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха, об'єднавши свої прізвища в одне, прожили до часу, поки їхньому єдиному синові Леопольду­молодшому не виповнилося 12 років. Правда, не свідчить про це сьогодні ні меморіальна таблиця, ні якась наша відзнака. Зрештою, не особливо посвячені в біографію письменника і його сучасні земляки.

А втім, саме у Львові та його околицях пробудилася в майбутнього письменника любов до цієї землі та українців. Справа в тому, що малий Леопольд був дуже кволим і хворобливим, психічно неврівноваженим, отож батьки не покладали великих надій на те, що він житиме. Але віддавши сина годувальниці, українській селянці Гандзі в підміське село Винники, вони тим самим врятували його не лише фізично, а й розвинули духовно. Гандзя виходила хлопця, збудила його уяву завдяки постійним мандрам у світ пісень, казок, легенд, прищепила йому любов до української мови. Згодом, уже будучи письменником, Леопольд фон Захер­Мазох багато з почутого з вуст улюбленої годувальниці вплете у канву своїх німецькомовних новел, які подарують йому загальне визнання.

Земляки, правда, бачитимуть його вагу передовсім в іншому. Відомий на той час журналіст і письменник Левко Сапогівський так писатиме в часописі "Зоря" у 1880 році про автора "Дон Жуана з Коломиї", "Капітулянта", "Місячної ночі", "Галицьких образків" та інших творів: "Захер­Мазох перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов'ю, якої тяжко навіть межи нашими авторами знайти". Зі Львова родина Захер­Мазохів переїхала до чеської Праги (де Леопольд­молодший закінчив гімназію та університет), а потім ­ до австрійського Грацу (в якому захистив дисертацію з історії, став приват­доцентом і розпочав літературну діяльність).

У 1860 році Леопольда фон Захер­Мазоха запросили читати лекції з історії у Львівському університеті, що підтверджують також літературні енциклопедії Німеччини та Австрії, ­ розповідає мені викладач кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського держуніверситету ім. Івана Франка, перекладач творів Мазоха українською Наталка Іваничук, якій кореспондент "Дня" і завдячує основною документальною частиною представленого матеріалу.
 
І хоча однозначної думки серед науковців немає, прийняв він запрошення чи ні, усе ж, імовірно, що так, адже часто знаходимо його враження від галицької землі саме дорослого чоловіка, а не хлопчака. І цілком можливо, що саме львівська сходинка була останньою в Захер­Мазоховій кар'єрі науковця та педагога. Хоча відповідь на це запитання можна розшукати лише в особистому архіві письменника, який зберігається у Відні.

Потім був 1872 рік і публікація французькою мовою повісті "Дон Жуан з Коломиї" в популярному паризькому журналі "Ревю дю дьо монд". І саме від часу, коли журнал потрапив до рук читачів, ім'я Леопольда Захер­Мазоха стає сенсаційним не лише в Німеччині, а й усій Європі. Його новели активно друкують, а сам письменник неухильно йде до вершини своєї слави.
 
3
 
Утім, не судилося йому рухатися в творчості "все вище й вище". Того ж року, коли "Ревю дю дьо монд" публікував його "Дон Жуана", Леопольд фон Захер­Мазох одружився з донькою дрібних фабрикантів та своєю палкою прихильницею Авророю фон Рюмслін. Можливо, цей крок був несподіванкою і для нього самого, бо належав до людей, котрі часто закохуються і навіть укладають з окремими коханками кабальні для себе сексуальні угоди, утім ­ не шлюби.
 
Але Аврорі вдалося те, чого не вийшло в інших жінок: Леопольд фон Захер­Мазох став її чоловіком. Марнославна, жадібна до грошей, одягу та візитів у вищі суспільні касти, Аврора також починає писати, взявши собі псевдо "Ванда фон Дунаєва" від героїні Мазохового твору "Венера в хутрі". Згодом вони уже разом підписуються під низькопробними новелками прізвищем Захер­Мазох, не зазначаючи ім'я.

Непомірні вимоги дружини привели письменника до злиднів і змусили зайнятися звичайним заробітчанством, ­ продовжує розповідь Наталка Іваничук. ­ Він опустився до рівня порнографії і почав писати низької літературної якості новели, одягаючи своїх героїнь у колоритні гуцульські кацабейки та хустки і присмачуючи розповідь батогами та канчуками. У той час його й охрестять "батьком однієї перверсії". Довівши Леопольда фон Захер­Мазоха "до ручки", Аврора покине його, залишивши згодом по собі неоднозначну "Повість мого життя", яка користуватиметься серед читачів великим попитом. А сам письменник одружиться з молодшою за нього на 20 років гувернанткою своїх дітей, з якою проте теж не зазнає щастя.
 
Незважаючи на пишномовні некрологи у пресі, колись відомий і славний письменник Леопольд фон Захер­Мазох відійде з життя непоміченим європейською громадськістю. А найбільше у своєму житті він боявся забуття...

Р.S. Перші переклади творів Захер­Мазоха українською мовою з'явилися в 1994 році. Журнал "Всесвіт" тоді опублікував повість "Дон Жуан з Коломиї" (переклад з німецької Наталки Іваничук) та "Жіночі образки з Галичини" (переклад з німецької Івана Герасима).
 
Напевно, за вийнятком ще кількох коротеньких новелок ­ цей і все, з чим може на сьогодні ознайомитися український читач. До слова, шанувальники творчості письменника скоро матимуть приємну несподіванку: Наталка Іваничук зараз працює над перекладами творів Захер­Мазоха, пов'язаними з Галичиною. Вони вийдуть друком окремим томом обсягом 300 сторінок у видавництві "Літопис".

Ярина Коваль

 Источник

www.pseudology.org