15 березня 1965 року

"Радянська Україна"

До редаціі надійшов лист: "з далекої Канади, де живе кілька сот тисяч українців, які пам'ятають свою Велику Батьківщину, посилаю Вам свій перший лист, який прошу, при умові, що він надається до друку, вмістити у Вашому часописі".

Автор цього листа - Петро Собків, який живе у далекому місті Торонто, пише далі, що дехто там, за океаном, недвозначно натякав на те, що його "вірша не вмістить радянська газета, бо в ньому згадується слово "Україна".

"Але,- пише П.Собків - ці люди відстали, мабуть, на сто років від життя. Я не буду ображений, я кщо Ві цього вірша не вмістите за його літературні недосконалості, хоч буду вдячній, якщо пришлете мені той примірник газеті, в якому буде мій вірш, якщо Ві вирішите його надрукувати".

Вірш Петра Собкова важко назвати цілком досконалим з точки зору літературної майстерності. Але він має іншу - не меншу громадську цінність. Мерзенна купка українських буржуазніх націоналістів, що отаборились за океаном, воліла б довести, ніби тих, хто живе зараз далеко від рідної країні, відділяє від неї не тільки вир океану,  а й прірва незгод, ненависті, недовір'я ш неприйняття. Це далеко не нак.

Усім добре відомо, що переважна більшість українців за океаном у своїх думках і серцях - почас з тугою, а почас і з сподіванням, нумуть образ дорогого їх серцеві краю, що вони з радістью й надією стежать за зростанням і успіхами радянської України, незмінно лишаючись нашими щирими прихильниками і друзями, ш що ніяким брехням не під силу здолати сили цих почуттів.

Саме про це свідчить також і лист, і вірш Петра Собкова - цей переконливий і хвилюючий людський документ, що нижче ми цого друкуємо

Дума канадського українця

www.pseudology.org